бруд

  • 101змивати — а/ю, а/єш, недок., зми/ти, зми/ю, зми/єш, док., перех. 1) Миючи чим небудь, видаляти бруд, плями і т. ін. з чогось. || Стікаючи по чому небудь, видаляти, знищувати щось (про рідину). 2) Миючи, перемиваючи, робити чистим. 3) Розмиваючи поверхню… …

    Український тлумачний словник

  • 102зчищати — а/ю, а/єш, недок., зчи/стити, зчи/щу, зчи/стиш, док., перех. Знімати, видаляти з якої небудь поверхні бруд або щось непотрібне, зайве. || Зрізати чи обдирати шкірку з овочів, плодів …

    Український тлумачний словник

  • 103кака — и, ж. дит. Кал, бруд …

    Український тлумачний словник

  • 104кал — у, ч. 1) Рештки перетравленої їжі, що їх викидає кишечник назовні. •• Алохі/чний кал кал, який утворюється при недостатньому надходженні в кишечник жовчі. Гни/льний кал кал, який утворюється при гнильній диспепсії. Голо/дний кал кал, який… …

    Український тлумачний словник

  • 105мазутний — а, е. Те саме, що мазутовий. Мазутний бруд …

    Український тлумачний словник

  • 106нашльопати — аю, аєш, док., розм. 1) перех. Надавати шльопанців, побити кого небудь. 2) неперех., розм. Шльопаючи, залишати сліди ніг, бруд …

    Український тлумачний словник

  • 107нечистий — а, е. 1) Брудний, непомитий, непочищений і т. ін. || У якому є сміття, бруд, покидьки; неприбраний. 2) Неоднорідний, з домішкою чого небудь. 3) Неправильний, неточний (про звуки мови, вимову і т. ін.). 4) перен. Який виражає порушення… …

    Український тлумачний словник

  • 108нечисть — і, ж., збірн. 1) Бруд, сміття, покидьки і т. ін. 2) розм. За релігійними уявленнями – нечистий дух, біс, дідько, сатана, відьма і т. ін. 3) перен. Тварини, комахи і т. ін., що викликають у людини огиду, неприємні почуття і т. ін. 4) перен.,… …

    Український тлумачний словник

  • 109обмиватися — а/юся, а/єшся, недок., обми/тися, ми/юся, ми/єшся, док. 1) Змивати з себе бруд, пил і т. ін.; обмивати себе. || Водою очищатися від бруду, пилу і т. ін. || Освіжатися дощем, росою (про траву, дерева і т. ін.). 2) Сходити, зникати від миття. 3)… …

    Український тлумачний словник

  • 110обхаючувати — і обханю/чувати, ую, уєш, недок., обхаю/чити і обханю/чити, чу, чиш, док., перех., розм., рідко. Надавати чому небудь приємного, охайного вигляду; обчищати. || Усувати з чого небудь бруд і т. ін., надаючи йому приємного, охайного вигляду …

    Український тлумачний словник