гучний

  • 31ревище — а, с., розм. 1) Дуже гучний, протяжливий крик тварини, тварин. || Несамовитий крик, ґвалт, лемент людини, людей. || перен. Дуже сильний шум, гуркіт, схожий на протяжливий крик тварин. 2) Дуже голосний плач. 3) рідко. Місце забою рогатої худоби.… …

    Український тлумачний словник

  • 32ревун — а/, ч. 1) розм. Той, хто багато і часто реве, плаче. 2) мор. Звуковий сигнальний прилад; сирена. 3) Велика широконоса мавпа родини цебусових; має дуже гучний голос …

    Український тлумачний словник

  • 33регіт — готу, ч. Нестримний, голосний сміх. || перен. Крик птахів, тварин, що нагадує гучний сміх. || перен. Створювані предметами, стихійними силами природи і т. ін. гучні, розкотисті звуки, що нагадують людський нестримний сміх. Захлинатися реготом …

    Український тлумачний словник

  • 34реготня — і/, ж., розм. Нестримний гучний сміх …

    Український тлумачний словник

  • 35рик — у, ч. Сильний рев тварин (перев. свійських), злісне ричання (хижаків). || перен. Гучний, різкий крик, що нагадує ричання. || перен. Будь який різкий, сильний звук …

    Український тлумачний словник

  • 36розкотистий — а, е. 1) Гучний і переривчастий, з розкотами (у 2 знач.). 2) З розлогою, широкою, рівною поверхнею. 3) заст. Легкий на ходу (про бричку, віз і т. ін.) …

    Український тлумачний словник

  • 37склик — у, ч., рідко. 1) Дія за знач. скликати, скликати. 2) Голосний, гучний вигук; окрик …

    Український тлумачний словник

  • 38сонорний — а, е. Дзвінкий, голосний, гучний; такий, що дає сильний звук при перкусії. || При творенні якого голос переважає над шумом (про приголосний звук). || у знач. ім. соно/рні, них, мн. Приголосні звуки, при творенні яких голос переважає над шумом …

    Український тлумачний словник

  • 39співучий — а, е. 1) Який уміє і любить співати; який багато співає (про людину). || Багатий людьми, які співають; сповнений співу. || перен. Піднесений (про настрій). || перен. Який безперестанно шумить, нагадуючи монотонний спів. 2) Схожий на спів;… …

    Український тлумачний словник

  • 40труба — и/, ж. 1) Довгий порожнистий предмет або пристрій, звичайно кільцевого перерізу, признач. для переміщення рідини, пари, газу і т. ін. || Порожниста споруда такої форми для відведення диму; димар. || Порожниста споруда під дорогою, насипом і т. ін …

    Український тлумачний словник