доказ
71покликатися — I покл икатися див. покликатися. II поклик атися а/юся, а/єшся, недок., покли/катися, и/чуся, и/чешся, док. Вказувати на кого , що небудь для підтвердження або виправдання чогось; наводити що небудь як доказ; посилатися …
72порука — и, ж. 1) Запевнення, гарантія в чому небудь; взята на себе відповідальність за когось. •• Бу/ти пору/кою в чому служити гарантією чого небудь; з повною відповідальністю запевняти кого небудь у чомусь. Дава/ти пору/ку за кого що що – ручатися за… …
73посилатися — а/юся, а/єшся, недок., посла/тися, пошлю/ся, пошле/шся, док. 1) Вказувати на кого небудь як на свідка або авторитетну особу, називати щось як аргумент для підтвердження своїх слів, виправдання дій і т. ін. || Для обґрунтування своїх дій або… …
74постулат — у, ч., книжн. Твердження, що його при побудові наукової теорії приймають без доказів як вихідне. || Незаперечна істина, що не потребує доведення; аксіома …
75презумпція — ї, ж. 1) книжн. Припущення, що ґрунтується на ймовірності. 2) юр. Закріплене в законі припущення про існування певного факту, реальність якого вважається істинною і не потребує доказів. •• Презу/мпція невинува/тості принцип, за яким особа,… …
76приклад — I у, ч. 1) Те, що варто наслідувати; зразок. || Той, кого варто наслідувати. Брати за приклад. Давати приклад. 2) Конкретний вияв чого небудь, певна діяльність або поведінка якоїсь особи. || Конкретний, вияв чого небудь, певна діяльність або… …
77прикмета — и, ж. 1) Те, що характеризує кого , що небудь, відмітна ознака когось, чогось; особливість. || тільки мн. Чийсь зовнішній вигляд. || Властивість кого , чого небудь. 2) Те, що свідчить про що небудь; зовнішній вияв, ознака чогось. || Предметний… …
78притика — и, ж. 1) Дерев яний кілок або залізний прут, шворінь, яким прикріплюють волове ярмо до дишла. 2) розм. Стоянка для суден, човнів. 3) діал. Доказ, довід …
79резон — у, ч., розм. 1) Достатня підстава, причина, розумний привід до чого небудь. 2) Переконливий доказ, розумне пояснення, міркування. •• Не резо/н нема рації, сенсу …
80розумітися — і/юся, і/єшся, недок. 1) на чому, у (в) чому. Бути обізнаним з чим небудь, вміти розбиратися, мати досвід у чомусь. || Знати смак у чому небудь. || Мати елементарні початкові відомості з якої небудь галузі знання. 2) також над чим, рідко за чим,… …
