захотіти
51заманутися — не/ться, док. 1) безос. Виникнути, з явитися (про якесь бажання); захотітися. 2) рідко. Сподобатися …
52запрагнути — ну, неш; мин. ч. запра/гнув, нула, нуло і запра/г, ла, ло; док., перех., рідко. Дуже захотіти чого небудь …
53засвербіти — би/ть, док. 1) Почати свербіти. || безос. 2) безос. з інфін., перен. Дуже захотіти що небудь зробити …
54захтіти — хо/чу, хо/чеш; мн. захтя/ть; док., діал. Захотіти …
55захтітися — хо/четься, док., безос., діал. Захотітися. Захтілось пити …
56зголодніти — і рідко ізголодні/ти, і/ю, і/єш, док. Відчути голод, захотіти їсти. || Натерпітися від голоду. || перен. Відчути велике бажання до чого небудь, настраждатися, змучитися без чогось …
57здумати — аю, аєш, док., зду/мувати, ую, уєш, недок., розм. 1) перех. і без додатка. Раптом замислити, надумати зробити що небудь. || Захотіти, побажати чого небудь. •• Не зду/май (не зду/майте) з інфін. категоричне попередження не робити чого небудь. 2)… …
58здуматися — ається, док., безос., розм. Спасти на думку; захотітися …
59зласкавитися — влюся, вишся; мн. зласка/вляться; док., рідко. 1) над ким і без додатка. Виявити жаль, співчуття до кого небудь; зробити ласку, милість комусь. 2) з інфін. Ласкаво погодитися, захотіти зробити що небудь …
60зохотитися — о/чуся, о/тишся, док., розм. Виявити охоту, бажання; захотіти …