захотіти
61побажатися — а/ється, док., безос., розм. Захотітися, забажатися …
62похотіти — о/чу, о/чеш, док., перев. з інфін. 1) розм. Захотіти чого небудь (про всіх чи багатьох). 2) заст. Побажати …
63похотітися — о/четься, док., безос., розм. Захотітися (всім або багатьом) …
64прикортіти — ти/ть, док., кому, безос., розм. Дуже захотітися …
65приспівати — I а/ю, а/єш, недок., приспі/ти, і/ю, і/єш і рідко приспі/нути, ну, неш, док., розм. 1) Наставати (про час, якусь подію і т. ін.). || Відбуватися, починатися в певний час, припадати на певний час. 2) перев. док. Підійти, прибути кудись, з явитися… …
66приспічити — ить, док., безос., кому, перев. з інфін., розм. Дуже захотіти, закортіти …
67проголодатися — а/юся, а/єшся і діал. проголодні/тися, і/юся, і/єшся, док. Відчути голод, захотіти їсти; зголодніти …
68скортіти — ти/ть, док., безос., кому, заст., кого, перев. з інфін., а також із спол. щоб, розм. Дуже захотітися, забажатися …
69схотіти — схо/чу, схо/чеш, док., з інфін., із спол. щоб, кого, чого. Виявити бажання здійснити, одержати що небудь, володіти кимсь, чимсь і т. ін.; відчути потребу у чомусь; захотіти …
70схотітися — схо/четься, док., безос., з інфін., чого. Виникнути, з явитися (про бажання здійснити, одержати що небудь, володіти чимсь і т. ін.); захотітися …